ОБЕРЕЖНО!!! ГРИП ПТИЦІ!

Що таке пташиний грип? Нині світова громадськість занепокоєна швидким поширенням у світі цього захворювання, яке викликає надзвичайно патогенний вірус. «Криза глобального значення» – так визначили ситуацію, що виникла, експерти Міжнародного Бюро з епізоотій (МБЕ).

За інформацією МЕБ на прикордонних з Україною територіях Польщі зареєстровано спалахи високопатогенного грипу птиці, а також у Словенії та Угорщині.

 В Україну проникнення вірусу може бути пов’язане з перелітними птахами, Одним із шляхів поширення може також стати завезення живих свійських птахів із неблагополучних регіонів..

Пташиний грип – це інфекційна хвороба птахів, що викликає один зі штамів вірусу грипу типу А. Хворобу вперше виявили в Італії більше ста років тому й поширена вона скрізь. Вважають, що всі види птиці так чи інакше  сприйнятливі до цієї інфекції.

Із 15 підтипів вірусу пташиного грипу найвищу патогенність мають підтипи Н5 і Н7. Особливо небезпечним вважають вірус типу H5N1, який дуже швидко мутує, має схильність одержувати гени від вірусів, що інфікують інші види тварин, здатний викликати важку хворобу в людини.

Мігруюча водоплавна птиця, найчастіше дикі качки, є природним резервуаром вірусу пташиного грипу та причиною занесення інфекції в приватні господарства. Водночас завдяки природній резистентності ця птиця найменше сприйнятлива до інфекції й може подолати в процесі міграції значні відстані. Велику занепокоєність викликає нещодавно виявлений факт, що свійські качки можуть мати безсимптомну форму інфекції, але при цьому виділяти патогенний вірус у довкілля і таким чином слугувати «мовчазним» переносником інфекції.

 Віруси пташиного грипу можуть інфікувати людину й несуть значний ризик для її здоров’я. Генетична реасортація збудника грипу може також відбуватись у мігруючих диких птахів із подальшим інфікуванням домашньої птиці.

Загальні характеристики захворювання

Грип птиці характеризується загальним пригніченням, набряками, ураженням респіраторних органів та шлунково-кишкового тракту і перебігає у вигляді епізоотій та ензоотій. Збудники пташиного грипу поділяють на віруси, що викликають високо- та низькопатогенний пташиний грип.

Високопатогенний грип птиці (далі – ВПГП) – інфекційне захворювання, спричинене вірусом грипу типу A, підтипу H5 та H7 або будь-яким вірусом грипу типу.

До грипу сприйнятлива домашня, синантропна й дика перелітна птиця. Джерелом інфекції є хворі та перехворілі птахи,а також водоплавна птиця без клінічних ознак захворювання.

Чинниками перенесення збудника є інфікована обмінна тара, корми, інкубаційні яйця, тушки, пір’я. Механічні переносники: обслуговуючий персонал, комахи, пухоїди, синантропні птахи, дика перелітна птиця, гризуни. Проте інфікування птиці відбувається в основному повітряно-крапельним шляхом. Вірус виділяється в навколишнє середовище зі слиною, носовим секретом і пташиним послідом.

Вірусоносійство в птиці, яка перехворіла, триває 2–3 місяці та більше. Інкубаційний період – 1–7 днів. В окремих випадках – від декількох годин до 7 діб і більше.

Прояви захворювання

Клінічні ознаки грипу птиці є мінливими і залежать від вірулентності вірусу, виду,віку, статі птиці, супутніх хвороб,навколишнього середовища тощо. Приміром, у курей вони різноманітні: від слабовиражених до гострого перебігу, з високою смертністю без проявів будь-яких симптомів або з мінімальними ознаками депресії; втрата апетиту, раптова загибель великої кількості птиці у стаді. Хвора птиця сидить або стоїть у напівкоматозному стані з опущеною головою. При цьому загибель птиці сягає 80–100%. Кури, інфіковані вірусом пташиного грипу, несуть яйця без шкаралупи і з часом зовсім припиняють яйцекладку. Хвороба супроводжується депресією, втратою чутливості, сльозотечою, набряками в ділянці голови і шиї, ціанотичністю слизових оболонок, гребінця та сережок, водянистим проносом, рідше – симптомами ураження органів дихання.

У бройлерів клінічні ознаки високопатогенного грипу менше виражені, ніж у інших видів птиці, і характеризуються пригніченням, сонливістю, втратою апетиту та підвищеною летальністю. Також спостерігають набряки голови та шиї, ознаки ураження нервової системи, зокрема викривлення шиї та атаксію.

Клінічні ознаки грипу індиків залежать від патогенності збудника, віку птиці та інфікування збудниками інших хвороб. У разі зараження високопатогенними штамами грипу відмічають раптову загибель птиці, знижується або припиняється яйцекладка, з’являються бронхіальні хрипи і крепітація в легенях, глухий, болючий кашель, синусити, набряки голови, депресія, діарея. Смертність досягає 80–90%.

Низькопатогенні віруси грипу викликають зниження або припинення яйценосності, катар верхніх дихальних шляхів, синусит та збільшення загибелі птиці.

У каченят, хворих на грип, спостерігають слабкість, пригнічення, сльозотечу, часткову або повну відмову від корму, приступи судом, після яких вони гинуть. Часто настає параліч шиї, кінцівок, крил. Загибель каченят досягає 50%.

Дорослі качки хворіють без видимих клінічних ознак. У гусей, заражених вірусами пташиного грипу, спостерігають втрату апетиту, ознаки депресії, пронос, набряк очних пазух. У гусенят проявляються ознаки ураження нервової системи.

Смертність коливається у межах 5–10% та може досягати й 100%; через 2–3 тижні птиця видужує, але залишається вірусоносієм.

Під час патолого-анатомічного розтину хворих на грип курей спостерігають множинні крапчасті крововиливи на оболонках серця, серозній та підслизовій оболонках м’язового і залозистого шлунків, серозній оболонці кишківника, м’язах грудної кістки, паренхіматозних органах, яйцепроводах і яєчниках. За ураження дихальних шляхів спостерігають риніт, синусит, аеросакуліт, пінисту рідину в трахеї, бронхах, набряк легень, вогнищеву серозно-катаральну пневмонію. У загиблих курчат – синці в м’язах, катаральну пневмонію. У трупах курей можливі фібринозні нашарування у повітроносних міхурах, збільшення печінки, селезінки, іноді крапчасті крововиливи в залозистому шлунку. Відмічають геморагічне запалення 12-палої кишки, катарально-геморагічне запалення слизової оболонки тонкого та товстого кишківника. Іноді наявна катаральна пневмонія, жирова дистрофія печінки, серця, нирок, оваріїти.

За патолого-анатомічного розтину трупів індиків,  що загинули від грипу, спостерігають кон’юнктивіт, риніт, синусит, трахеїт, аеросакуліт, пневмонію, катарально-геморагічний ентерит, нефрит.

Трупи качок виснажені. Ззовні носові отвори заклеєні засохлим ексудатом. Слизова оболонка носа гіперемована, вкрита слизом, носові ходи та підочні синуси заповнені сіро-жовтою фібринозною масою. Серцева сорочка розтягнута ексудатом, зовні вкрита фібрином. Печінка збільшена та вкрита фібрином. За гострого перебігу хвороби патологічні зміни спостерігають у носових та очних синусах. 

Превентивні заходи

Для забезпечення епізоотичного благополуччя у птахогосподарствах варто постійно здійснювати:

  • нагляд за клінічним станом птиці;
  • проводити моніторингові дослідження щодо виявлення антитіл до вірусу грипу птиці та встановлення наявності вірусу грипу серед різних видів диких перелітних і синантропних птахів, птиці птахогосподарств та особистих селянських господарств, іншої птиці, яку утримують у неволі тощо;
  • контроль та оцінку загрози, що може виникнути від диких перелітних і синантропних птахів, щодо будь-якого вірусу грипу птиці; моніторинг наявності збудників пташиного грипу у ссавців.

Для профілактики захворювання птиці на грип керівники та спеціалісти птахогосподарств зобов’язані виконувати вимоги, передбачені Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 03.07.2001 N53 (z0565-01), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.07.2001 за N565/5756 та іншими нормативно-правовими актами.

Керівники та спеціалісти ветеринарної медицини птахогосподарств організовують захист підприємства від занесення вірусу грипу птиці та його поширення в господарстві й за його межами. Для цього необхідно: завозити інкубаційні яйця, добовий/ремонтний молодняк тільки з територій та господарств, благополучних щодо грипу й інших інфекційних захворювань; проводити інкубацію завезених яєць в окремому інкубаторії в умовах надійної ізоляції від інкубаційних яєць, одержаних у цьому господарстві; не допускати змішування в інкубаційних та вивідних інкубаторах яєць, завезених із різних господарств; вирощувати ремонтний молодняк ізольовано від дорослої птиці, дотримуватися термінів міжциклових профілактичних перерв перед посадкою кожної наступної партії птиці, проводити якісну підготовку приміщень до посадки наступної партії птиці, підтримувати ветеринарно-санітарні вимоги в пташниках, інкубаторії та інших виробничих приміщеннях; організовувати роботу птахогосподарств у закритому режимі, підтримувати в робочому стані ветеринарно-санітарні об’єкти (дезбар’єри,санпропускники, дезкилимки тощо).

 У птахогосподарстві слід організовувати постійні заходи, спрямовані та направлені на знищення гризунів, ектопаразитів і недопущення залітання диких, синантропних птахів у пташники, кормоцехи тощо.

 

Шепетівське районне управління Головного управління

Держпродспоживслужби в Хмельницькій області.

Яндекс.Метрика