ПАТРІОТИЧНИЙ ЗАХІД У СУДИЛКОВІ: ЦЕРЕМОНІЯ ПІДНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ ТА ПРАПОРА НАДІЇ

Учасники заходу виконують Гімн України.

Хвилиною мовчання вшанували пам’ять про полеглих Героїв – Захисників України.

30 серпня — День зниклих безвісти – не просто дата календаря. Це нестерпний біль тисяч українських сімей, чиї рідні не виходять на зв’язок, адже невідомість – найважче випробування. Саме тому особливого суспільного значення набувають символи, які дозволяють привертати увагу до долі зниклих безвісти та полонених, демонструвати підтримку родин і нагадувати суспільству та міжнародній спільноті про необхідність повернення додому кожного українця.

Прапор Надії — всеукраїнський неофіційний символ підтримки, пам’яті та солідарності з українськими військовополоненими та зниклими безвісти. Символ поступово набуває статусу загальнонаціонального знаку пам’яті. Поєднання білого і чорного кольорів. Біла смуга (угорі) — символ світла, правди, очищення, духовного оновлення – втілює надію на звільнення, свободу та повернення. Чорна смуга (внизу) — символ землі, стійкості – символізує страждання, біль, пережиті у полоні.

Ініціативу започаткував 23 серпня 2024 року командир 36-ї окремої бригади морської піхоти та оборонець Маріуполя Сергій Волинський («Волина»).

Право підняти Державний Прапор України та Прапор Надії надано Юрію Лавренчуку, козацькому джурі Судилківського ліцею.

З вірою і надією чекаємо повернення додрму Героїв –Захисників, наших земляків:

Замурняка Вячеслава Вікторовича

Сидоренка Володимира Дмитровича

Федосова Михайла Володимировича

Перетятка Григорія Дмитровича

Стецюка Миколу Анатолійовича

Колесника Андрія Дмитровича

Козлова Івана Володимировича

Кілікевича Леоніда Васильовича

Сагатчука Віталія Адамовича

Волового Романа Івановича

Верхогляда Віктора Андрійовича

Нечая Валентина Миколайовича

Семенова Олександра Володимировича

Молотка Мирослава Миколайовича

Римара Миколу Вікторовича

Дацюка Ігоря Станіславовича

Перепелицю Руслана Васильовича

Артерчука Володимира Михайловича

Герасимчука Григорія Олександровича

Косара Дмитра Вадимовича

Самкова Олега Володимировича

Дударя Вадима Борисовича

Тригубця Олександра Володимировича

Оніщука Вадима Андрійовича

Дроня Юрія Михайловича

Деревянкіна Петра Володимировича

Коробенюка Віталія Олександровича

Ковальчука Олега Леонідовича

Шевчука Володимира Степановича

Панчука Артема Васильовича

Нижнього Володимира Івановича

Тимофєєва Юрія Володимировича

Михайлюка Ігоря Володимировича

Блиставця Андрія Сергійовича

Габінета Сергія Андрійовича

Данюка Олександра Івановича

Тітора Василя Васильовича

Кондратюка Богдана Анатолійовича

Джуса Володимира Олександровича

Демчука Андрія Миколайовича

Козачука Василя Олександровича

Козіка Володимира Олексійовича

Белковського Богдана Сергійовича

Бенещука Сергія Васильовича

Пилипчука Івана Миколайовича

Коськовецького Володимира Володимировича

Шуляка Богдана Борисовича

Галащука Олександра Мифодійовича

Костанецького Івана Юрійовича

Самкова Віталія Станіславовича

Космину Івана Івановича

Войтюка Сергія Миколайовича

Коломійчука Романа Михайловича

Янчукевича Андрія Дмитровича

Білоуса Вадима Вікторовича

Дударя Віктора Леонідовича

Коцюбу Олександра Петровича

Шако Ростислава Григоровича

Яцишина Михайла Петровича

Муравського Дмитра Андрійовича

Мосійчука Олександра Валерійовича

Фещука Леоніда Адамовича

Кузьмінського Юрія Миколайовича

Ребекевшу Андрія Федоровича

Павловського Антона Францовича

Парватова Сергія Анатолійовича

Григу Юрія Миколайовича

Остапчука Миколу Віталійовича

Поліщука Василя Миколайовича

Панфілова Віктора Дмитровича

Михальчука Руслана Івановича

Чекаємо всіх, віримо у кожен їхній крок до рідного дому. Віримо, що настане день, коли пролунають найважливіші слова: «Я повернувся…Я вдома!»

Боже, Всевишній, хай так обов’язково буде!!!

Пам’ятаймо: боротьба триває щодня. Наша віра, наша надія, наша Україна – понад усе!

Дякуємо ЗСУ за можливість сьогодні зустрітися і провести церемонію.

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!