Судилківська сільська рада Судилківська сільська об'єднана територіальна громада
10 липня в Україні вперше відзначають День вшанування загиблого медика. Це ініціатива команди Відзнаки «Орден Святого Пантелеймона». Започаткована вона, щоб вшанувати пам’ять про медичних працівників, які загинули під час повномасштабної війни.
Сьогодні, 10 липня, Судилківська ТГ доєдналасяся до ініціативи Ордену Святого Пантелеймона – до проєкту «Посвіт пам’яті»: вшанування пам’яті, героїзму медичних працівників, які віддали найцінніше – своє життя, виконуючи до кінця професійний обов’язок – рятуючи життя військових і цивільних. На сьогодні відомо про 510 лікарів, медсестер та інших працівників сфери охорони здоров’я, які загинули в цій страшній війні. Саме для них і про них проєкт «Посвіт памʼяті» і сьогоднішній мітинг, який проведено у громаді на базі Судилківської амбулаторії загальної практики сімейної медицини.
Захід розпочався виконанням Гімну України.
За підтримки Міністерства охорони здоровʼя України проєкт «Посвіт пам’яті» перетворюється на всеукраїнську програму вшанування героїв медичного фронту, задля масштабування ініціативи у кожному регіоні. І відправною крапкою буде 10 липня – День вшанування медичних працівників, які загинули під час виконання професійного обов’язку внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. День, що стає частиною національної памʼяті.
10 липня – День, з якого розпочинаються двотижневі меморіальні та інформаційні кампанії, які триватимуть з 10 липня до Дня Святого Пантелеймона – Дня медичного працівника 27 липня, аби вся Україна знала, кому завдячує кожне врятоване життя.
Саме 10-го липня, о 14.00 в усіх медичних закладах України прозвучав символічний сигнал – аудіоефект серцебиття, що поступово сповільнюється i зупиняється… 14.00… Стукіт сердець, що відлунює з глибин нашої пам’яті і шани за загиблими медиками у цій страшній війні…
Присутні на мітингу хвилиною мовчання вшанували пам’ять про медичних працівників, які загинули під час повномасштабної війни.
Вони не тримали зброї, але були на передовій.
Без страху, без відпочинку, іноді без права на другий шанс.
Їхня професійна мужність — приклад для всіх, хто одягнув білий халат.
Сильні, натхненні, безмірно віддані.
Медики, які зробили вибір – бути поруч там, де найважче.
І лишитися вічно там, де вже не чути ані болю, ані тривог.
… Ірина народилася 22 липня 1983 року у селі Іванівка на Дніпропетровщині, та Судилків був їй дуже близьким, адже тут проживає її родина по матері.
З дитинства Ірина мріяла стати лікарем, мрію свою здійснила у дорослому житті. З початком вторгнення рф на територію України була мобілізована до лав ЗСУ як військовий медик.
Ірина Сергіївна – старший лейтенант медичної служби військової служби за мобілізацією, проходила службу в одній із комендатур охорони та обслуговування повітряного командування «Схід». Бойовий медик, хірург, рятувала життя воїнам-захисникам-побратимам, надавала кваліфіковану медичну допомогу тим, хто її найбільше потребував у ці тяжкі для нашої країни часи. Хлопці з передової, яким вона допомогла вижити, врятувала життя – дякували, називаючи її янголом-охоронцем. Та не можна було звикнути до болю, каліцтв і втрат… В одній із розмов з найріднішими, Ірина зізналася, що, здається, серце просто не витримає, стільки багато горя перед очима…
На жаль… Хоробре серце молодої тендітної жінки, бойової медикині, старшого лейтенанта медичної служби Ірини Казьміної перестало битися 12 вересня 2023 року в одній з лікарень Дніпра.
Ірина Казьміна – бойова медикиня, старший лейтенант медичної служби захоронена у Судилкові. Її портрет розміщено на Алеї Слави «Наші Герої». Світла пам’ять про Ірину Казьміну і про сотні загиблих медичних працівників житиме завжди у серці України та нашої громади і її жителів…
Бо пам’ять має жити… У вогниках свічок і молитвах. У білих халатах на порожніх стільцях. У ритмі метронома, що звучить сьогодні в медичних закладах, як останній виклик. У словах, що лишилися в серці…
Вічна пам’ять і глибока шана Героям медичного фронту, які загинули, рятуючи інших. Їхні імена, відданість, самопожертва і професійний подвиг назавжди залишаться в нашій пам’яті і в новітній історії України. Світло їхніх сердець житиме в кожному врятованому житті!
