18 жовтня 2024 року, коли у світі відзначають Європейський День боротьби з торгівлею людей у Судилківській сільській раді відбувся круглий стіл на тему: «Торгівля людьми: міф чи реальність?» Учасники заходу: працівники Служби у справах дітей, фахівці КУ «Центр надання соціальних послуг», поліцейський офіцер громади, старший інспектор Сектору ювенальної превенції Шепетівського РУП.
Учасники заходу розглянули торгівлю людьми як одну з найбільш гострих проблем сучасності, з якою стикається більшість країн світу. За оцінками міжнародних організацій, щорічно в світі від 1700 до 4 млн. чоловік купуються, продаються або утримуються в неволі. З цієї цифри третина – жінки і підлітки, яких використовують в якості секс-рабів. І якщо в 60-70-і роки минулого століття, “живий товар” надходив в основному з Таїланду, Філіппін, Колумбії, в 80-х – з Польщі, Чехії, Румунії та Албанії, то, починаючи з 90-х, в західних борделях стали в основному “працювати” жінки з республік колишнього СРСР.
За даними експертів ООН торгівля людьми за рівнем прибутковості стоїть відразу після торгівлі наркотиками та зброєю. Експорт “живого товару” здійснюється найчастіше в Туреччину, Італію, Іспанію, Угорщину, Чехію, Грецію, Росію, Арабські Емірати, Ізраїль та інші країни.
Слід зазначити, що торгівля жінками є складовою частиною загального поняття “торгівля людьми”. Однак саме поняття “торгівля людьми” є більш широким: об’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від статі і віку.
Метою торгівлі жінками може бути насильницький шлюб, примусова праця, використання в домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, народження дитини примусово чи за замовленням, але найчастіше жінки використовуються в секс-бізнесі. Молоді жінки і дівчата, піддаючись спокусі газетних оголошень про можливість швидко заробити гроші, працюючи офіціанткою, фотомоделлю або домогосподаркою, вербуються для працевлаштування за кордоном. “Шлюбні агентства”, “бюро з працевлаштування” і всілякі “візові бюро” пропонують допомогу у вирішенні цього питання. Але коли жінки опиняються на території іноземних держав, з’ясовується, що їх просто обдурили, і насильно примушують працювати в місцевій секс-індустрії. У них відбирають документи, залякують, а зароблені важкою працею гроші до них просто не потрапляють.
Що стосується експлуатації чоловіків, то вони найчастіше стають жертвами трудового рабства: їх переважно використовують на будівництвах, у промисловості, сільському господарстві. Дітей використовують у жебрацтві, зйомках порнографічних роликів, осіб будь-якої статі і віку – для вилучення і трансплантації органів.
Основні ознаки в разі торгівлі людьми:
-завідома дезінформація щодо умов і характеру роботи, яка буде виконуватися;
-примінення різних форм насильства (фізичного, сексуального, психологічного), введення в боргову залежність або інша форма примусу, експлуатація;
-відсутність у потерпілого можливості самостійно приймати рішення щодо виконання (або відмови від виконання) запропонованої роботи.
Торгівля людьми – це злочин, який найчастіше здійснюється на території декількох держав. Відповідно, країни, на території яких відбувається торгівля людьми, діляться на три категорії: країни походження, транзиту та призначення.
Країни походження (або країни-джерела) – країни, в яких відбувається вербування, а також викрадення потенційних жертв для вивезення за кордон з метою експлуатації; як правило, це країни з високим рівнем безробіття і невисокими доходами населення.
Країни транзиту – країни, через територію яких потенційних жертв перевозять в країни призначення.
Країни призначення – країни, в яких людей ввозять для безпосередньої експлуатації з метою отримання прибутку.
Україна найчастіше грає роль країни походження, звідки вивозять потенційних жертв торгівлі людьми.
Завершився круглий стіл розглядом учасниками інформаційних матеріалів за темами «Торгівля людьми – не міф, торгівля людьми – жорстока реальність». «Скажи «НІ!» сучасному рабству! Людина – не товар!» «Протидій торгівлі людьми!»