У ГРОМАДІ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ ГЕРАСИМОВИМ М.М.

Герасимов М.М. народився у селі Серединці. Тут пройшло дитинство, тут навчався в місцевій школі. Зростав доброзичливим, чуйним, щирим, ввічливим, відповідальним юнаком. Після школи вступив до Хмельницького вищого професійного училища № 4, здобув професію столяра будівельного, тесляра. Професійні навички, здобуті в училищі, знадобилися у житті: Микола Миколайович став майстром у будівельній справі, багато працював у складі будівельної бригади з ремонту житла та робітником на пилорамі. Працелюбний, майстерний, робота горіла в його руках. А ще дуже любив допомагати рідним, близьким, друзям, коли ті потребували підтримки.

Час невпинно йшов вперед, додаючи до біографії Герасимова М.М. нові сторінки: 2012 рік – щастя народження донечки Тетянки, яку любив безмежно. 2015 рік приніс чоловікові зустріч зі Світланою, жіночкою, з якою Він прожив 10 щасливих років у селі Лозичне. Разом планували майбуття, мріяли, створювали і берегли родинний затишок. На превеликий жаль, реалізувати мрії і задуми не вдалося: усе перекреслила страшна війна.

10 липня 2024 року Герасимов М.М. був призваний на військову службу під час мобілізації Шепетівським РТЦК та СП. Мирне ремесло змінив на військову справу. Пройшов навчання в одному з військових навчальних центрів. Тепер Він стояв на захисті рідної землі. Душа і серце Воїна боліли від страждань рідної країни. Мужній, відважний, оборонець, вірний побратим героїчно захищав від ворога українські території на Сумщині, Харківщині, брав участь у бойових діях у Курську.

Микола Миколайович – оператор ударних безпілотних літальних апаратів батальйону безпілотних систем однієї з військових частин, солдат. Відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 30 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в одному з населених пунктів Куп’янського району Харківської області.

Йому лише 38… Йому назавжди 38, повному сил молодому чоловікові, життя якого забрала страшна і жорстока війна.

Щемить душа, серце рветься від болю, сльозами найрідніших та найближчих людей, сльозами всіх, хто сьогодні тут, сльозами твоїми, рідна згорьована, але нескорена країно. Непоправна втрата і болюча рана.

Сьогодні Микола Миколайович востаннє побував на земних гостинах у рідній домівці у селі Лозичне. Провести Захисника до місця останнього спочинку прийшли побратими – військовослужбовці, представники духовенства, представники місцевої влади, жителі громади, друзі і всі, хто знав Миколу Миколайовича. Односельці зустріли Захисника та провели в останню дорогу живим коридором Шани. Плакали всі, бо болить і боліти не перестане…

Поховали Герасимова М.М. в селі Лозичне з усіма військовими почестями.

Розділяємо горе родини загиблого, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя-Захисника України. Світлий спомин про мужнього Захисника України, великого життєлюба і патріота Герасимова М.М. назавжди залишиться в наших серцях. Він наближав нашу перемогу!

Слава і Шана Герою України!

Вічна пам’ять…

Розпорядженням Судилківського сільського голови 10, 11, 12 листопада 2025 року оголошено Днями жалоби на території громади.