У ГРОМАДІ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ КРЕПЦЕМ Л.П.

Громада в жалобі…

01 липня 2026 року у громаді зі скорботою та болем у душі в останню дорогу провели Героя – Захисника рідної землі, старшого солдата окремої механізованої бригади однієї з військових частин, КРЕПЦЯ ЛЕОНІДА ПЕТРОВИЧА.

Крепець Л.П. народився 13 березня 1984 року у селі Білокриниччя. Тут навчався у місцевій школі. Зростав доброзичливим, щирим, відповідальним юнаком, завжди випромінював позитив, повагу та увагу до ближнього, , любив рідне Білокриниччя, цінував дружбу й сам був чудовим другом. Таким залишався і в дорослому житті.

Після закінчення школи здобув професію електрика-механіка в професійно-технічному училищі в м. Полонному, яке закінчив з відзнакою. Потім Леоніда призвали на строкову службу.

Все загалом складалося добре і щасливо у молодечому житті хлопчини. Доля подарувала Льоні гарну дівчину, з якою побралися. Молодята проживали у місті Володимирі-Волинську. У пари народилися синочки. Раділа вся родина, а найбільше чекали зустрічі з онуками бабуся з дідусем. І все було добре, поки у щасливе життя молодих людей не увірвалася страшна неочікувана війна, яка скалічила долі мільйонам українців.

У квітні 2014 року Леонід Петрович перебував на Майдані. На військову службу Він призваний Володимир – Волинським ОРВК також у квітні 2014 року. Великий патріот з честю та гідністю боровся з ворогом-рашистом, захищаючи кордони рідної країни на Сході України. Служив старшим водієм 3 батальйону 51 окремої механізованої бригади. Відважний, хоробрий солдат, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, до останнього подиху виконував священний обов’язок захисту Батьківщини.

25 серпня 2014 року під Іловайськом, 3-й батальйон мехбригади потрапив в оточення біля села Дзеркальне Донецької області. Російські війська поливали українських бійців ракетами і танковим вогнем. У тому кривавому бою з ворогом загинуло багато військовослужбовців ЗСУ. Автівка Леоніда горіла. Знаючи, що там командир, Льоня кинувся на допомогу, тамуючи біль від тяжкого поранення. Побратими силою відтягли його з вогню…Того серпневого дня старший солдат Крепець Л.П. героїчно поліг у бою, захищаючи Україну від російського окупанта на Донеччині.

Поховали оборонця рідної землі разом з іншими побратимами у м.Дніпрі. Сьогодні, 01 липня 2026 року, Крепець Л.П. повернувся до рідної домівки, до рідного Білокриниччя і востаннє побував на земних гостинах у найрідніших та найдорожчих людей.

Довгий шлях додому довжиною в 12 років…

Щемить душа, серце рветься від болю, сльозами найрідніших людей, сльозами всіх, хто сьогодні тут, сльозами твоїми, рідна згорьована, але нескорена країно. Непоправна втрата і болюча рана, яка ятритиме душу і серце найближчих і найрідніших людей впродовж усього життя.