У ГРОМАДІ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ ПОПОВИЧЕМ І.В.

Попович І.В. народився 06 серпня 1977 року у селі Малий Раковець на Закарпатті. Тут навчався у місцевій школі, тут пройшли дитячі та юнацькі роки. Зростав доброзичливим, чуйним, щирим, ввічливим, відповідальним юнаком.

Після закінчення школи Іван Васильович починає свій трудовий шлях. У своєму житті Він багато працював. Будь-яка фізична праця, пов’язана чи то з домашнім господарством, чи роботою у будівельній бригаді, позначалася великою працелюбністю чоловіка та відповідальним ставленням до тої роботи, яку виконував. Усе вмів зробити, був майстровитим, мав золоті руки. Допомагав дружині по господарству, був хорошим сім’янином, сусідом, активним жителем громади, любив Судилків, який за стільки років став Йому рідним.

22 роки разом з дружиною Ларисою Мечеславівною прожили у щасливому шлюбі у селі Судилкові, виховали двійко дітей: донечку Іванну та сина Назара. Тато Іван обожнював доньку і сина, завжди старався в усьому допомогти дружині та дітям добрими справами і найкращими порадами, радів успіхам дітей. Що й казати, тільки б жити, радіти життю, та клята війна забрала мрії, сподівання , бажання і плани…

21 вересня 2024 року Іван Васильович був призваний на військову службу Шепетівським РТЦК та СП. І хоч здоров’я трохи підводило, великий патріот і життєлюб став на захист рідної землі від рашистської навали. Дружина і діти молилися, щоб повернувся живим і неушкодженим.

Не судилося…

Іван Васильович – стрілець – санітар стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, солдат однієї з військових частин. Відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув 26 листопада 2024 року в районі н.п. Нижній Клин Курської області російської федерації.

Непоправна втрата і незагойна рана для сім’ї, родини і всієї громади.

Сьогодні Попович І.В. востаннє побував на земних гостинах у Судилкові та рідній домівці. Провести Захисника до місця останнього спочинку прийшли побратими – військовослужбовці, представники духовенства, представники місцевої влади, жителі громади, друзі, і всі, хто знав Івана Васильовича. Односельці зустріли воїна та провели в останню дорогу живим коридором Шани. Плакали всі, бо болить.

Болить, Україно! Чуєш, світе, болить!

Поховали Поповича І.В. в селі Судилкові з усіма військовими почестями.

Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя України. Світлий спомин про мужнього Захисника України Поповича І.В. назавжди залишиться в наших серцях.

Він наближав нашу Перемогу!

Слава і Шана Герою України!

Вічна пам’ять…

Розпорядженням Судилківського сільського голови 03, 04, 05 грудня 2024 року оголошено Днями жалоби на території громади.