У ГРОМАДІ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ ПШЕВЛОЦЬКИМ В.О.

Пшевлоцький В.О. народився у м.Київ. Тут пройшло дитинство, тут навчався в одній із столичних шкіл. Зростав доброзичливим, чуйним, щирим, ввічливим, відповідальним юнаком. Після школи здобув професію кабельника – спайщика у Києві. Влаштувався на роботу, але довго не працював, бо був призваний до лав ЗСУ. Після повернення працював в службі охорони супермаркету у Києві.

У 2014 році разом з батьками переїжджає на постійне місце проживання у село Судилків, звідки родом мама Віталія. Навчається у Шепетівському професійному ліцеї, здобуває професію зварювальника, досконало опановує комп’ютер. Тривалий період працює на підприємстві ПРАТ «Шепетівський ДОК» водієм автокари, добросовісно виконуючи свої обов’язки. Спокійний, доброзичливий, ввічливий юнак, у якого були мрії, плани, бажання.

18 березня 2022 року Віталій призваний на військову службу по мобілізації Шепетівським РТЦК та СП. Пройшовши тримісячне навчання в одному з навчальних центрів, як навідник-оператор танка, бере участь у боях, захищаючи кордони Донецької області. Через деякий час – навчання на Київщині, після навчання – знову на захисті рідної землі.

Віталій Олександрович – стрілець-номер обслуги 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 2 штурмової роти 1 штурмового батальйону однієї з військових частин, солдат, який вважався зниклим безвісти, вірний військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, загинув 27 січня 2025 року біля одного з населених пунктів Сватівського району Луганської області. Мужній, відважний воїн, вірний побратим, за мир в Україні віддав найдорожче – своє життя.

Йому лише 40… Йому назавжди 40, молодому судилківчанину, життя якого забрала страшна і жорстока війна.

Щемить душа, серце рветься від болю, сльозами найрідніших людей – мами Ніни Василівни, батька Олександра Дем’яновича, сльозами всіх, хто сьогодні тут, сльозами твоїми, рідна згорьована, але нескорена країно, зрошений Його весільний коровай…

Непоправна втрата і болюча рана, яка ятритиме душу і серце найближчих і найрідніших людей впродовж всього життя.

Сьогодні Віталій Олександрович востаннє побував на земних гостинах у рідній домівці у мами і тата у Судилкові. Провести Захисника до місця останнього спочинку прийшли побратими – військовослужбовці, представники духовенства, представники місцевої влади, жителі громади, друзі і всі, хто знав Віталія. Односельці зустріли Захисника та провели в останню дорогу живим коридором Шани. Плакали всі, бо болить і боліти не перестане…

Поховали Пшевлоцького В.О. в Судилкові з усіма військовими почестями.

Розділяємо горе родини загиблого, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя-Захисника України. Світлий спомин про мужнього Захисника України Пшевлоцького Віталія Олександровича назавжди залишиться в наших серцях. Він наближав нашу перемогу!

Слава і Шана Герою України!

Вічна пам’ять…