У ГРОМАДІ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ ШЕВЧУКОМ С.В.

17 березня 2026 року у громаді зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу провели Оборонця рідної землі, Героя – Захисника України ШЕВЧУКА СЕРГІЯ ВАЛЕРІЙОВИЧА.

Шевчук С.В. народився 03 січня 1989 року у м.Чернігові. Батьки Валерій Вілинович та Світлана Анатоліївна безмежно раділи народженню синочка. Сергій був єдиною дитиною в сім’ї.

Дитинство Сергія пройшло у Чернігові. Тут навчався у Чернігівській загальноосвітній школі № 19. Зростав щирим, доброзичливим, чуйним, працелюбним юнаком. Захоплювався спортом, багато читав художньої літератури. Улюблене заняття – читання книг – залишилося і в дорослому житті. Шкільні канікули, потім і відпустки, проводив у родини в Білокриниччі, селі, яке дуже любив. Тітонька Валентина, рідна сестра по батькові, та її сім’я завжди раділи приїзду Сергія. В одній із телефонних розмов з тьотею Валею, а це вже був 2024 рік, казав, що сумує за родиною, друзями та селом, але не може приїхати, бо захищає кордони рідної землі від ворог – супостата.

Після закінчення школи Сергій деякий час навчався у будівельному технікумі у Чернігові, потім влаштувався на роботу до місцевого гіпермаркету «ВЕНА», де працював на посаді комірника. Був відповідальним щодо виконання обов’язків, серед колег користувався повагою, мав багато друзів, цінував дружбу, сам був хорошим другом. Як і всі молоді люди, плекав мрії, будував плани на майбутнє, та не судилося…все перекреслила страшна жахлива війна.

24 лютого 2022 року під час повномасштабного вторгнення рф на територію України Сергій разом з мамою залишався у Чернігові. Місто перебувало під постійними авіа- та артилерійськими ударами ворога більше 30 днів. Під час окупації Чернігова Сергій втрачає маму: від пережитого у дні окупації серце матусі не витримало. Після важкої втрати найріднішої людини та вже після окупації міста Він знаходить у собі сили і повертається до роботи у гіпермаркеті, де працює до літа 2024 року.

У липні 2024 року Сергій Валерійович стає на захист країни у складі однієї з військових частин. За час проходження військової служби зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег по службі, мав високий рівень мотивації до військової служби. Хоробрий, відважний Воїн – Захисник, вірний побратим, великий патріот та життєлюб до останнього подиху виконував священний обов’язок – захищав рідну землю від російського агресора.

З 04 січня 2025 року солдат Шевчук С.В. вважався зниклим безвісти за особливих обставин під час захисту Батьківщини, про що сповістили родину Захисника. У травні побратимам вдалося вивезти тіло загиблого з поля бою: особу Воїна – Захисника ідентифіковано за результатами тесту ДНК. Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, виявивши стійкість і мужність, Шевчук С.В. 04 січня 2025 року героїчно загинув у бою, захищаючи Україну від ворога-рашиста в районі населеного пункту Загризове на Харківщині.

Сьогодні Сергій Валерійович востаннє побував на земних гостинах у найрідніших і найдорожчих людей в селі Білокриниччі, селі, яке за стільки років стало Йому рідним. Провести Захисника до місця останнього спочинку прийшли побратими – військовослужбовці, представники духовенства, представники місцевої влади, жителі громади, друзі і всі, хто знав Сергія. Захисника України зустріли та провели в останню дорогу живим коридором Шани. Плакали всі, бо болить… і боліти не перестане…

Поховали Сергія Шевчука у селі Білокриниччі з усіма військовими почестями.

Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя-Захисника України. Світлий спомин про мужнього Героя – Захисника України Шевчука Сергія Валерійовича назавжди залишиться в наших серцях.

Він наближав нашу Перемогу!

Слава і Шана Герою-Захиснику України!

Вічна пам’ять…

Розпорядженням Судилківського сільського голови 17, 18, 19 березня 2026 року оголошено Днями жалоби на території громади.