УКРАЇНА СОБОРНА. РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ!

Трохи історії: 22 січня 1918 року – Українська Народна Республіка проголосила незалежність і боролася за право бути «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». Цого ж року Центральна Рада проголосила незалежність УНР IV Універсалом. Це стало логічним етапом визвольного руху доби Української революції. Документ містив чотири головн іположення: 1) проголошення самостійності УНР; 2) доручення Рад іНародних Міністрів укласти мир із Центральними державами; 3) оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; 4) декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами. Так уперше в XX столітті Україна проголосила незалежність. Постала держава, яка протягом трьох наступних років не припинял аборотьби за власне існування. Українцям вдалося утвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), збудувати національне боєздатне військо, добитися визнання світової спільноти.

Об’єднання двох українських республік – УНР і ЗУНР – почалося невдовзі після встановлення української влади у Східній Галичині та ще до того, як Директорія УНР переможно увійшла до Києва. 1 грудня 1918 року на залізничній станції у Фастові представники ЗУНР і Директорії підписали «Передвступний договір» (попередній). Статті угоди констатували непохитний намір ЗУНР «злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з УНР». Зі свого боку УНР проголошувала, що вона дає згоду «прийняти всю територію й населення Західно-Української Народної Республіки як складову частину державної цілості в Українську Народну Республіку»…

22 січня 1919 року, в першу річницю проголошення незалежності УНР, в Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори. На них проголосили Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку із Західноукраїнською Народною Республікою. «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежнаУкраїнська Народна Республіка». Ідея соборності охопила українців у найвіддаленіших куточках. Відголосом історичного руху до Злуки на Закарпатті стали Всенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року, які постановили об’єднати Карпатську Україну з УНР зі столицею в Києві. В умовах перманентної боротьби за свободу та незалежність надзвичайно багато важило братерство по зброї українців з різних регіонів.

Вершиною співпраці та консолідації зусиль став спільний похід українських армій на Київ у серпні 1919 року. Однак через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Продовжували існувати два уряди, дві армії. Республіки фактичноперебували у конфедеративних відносинах. Відмінні геополітичні інтереси та цілі, зрештою, призвели до розвалу соборного фронту Української революції пізньої осені 1919 року. Проте, Акт Злуки став символом і легендою для наступних поколінь борців за Україну…

На сучасному етапі продовжується боротьба українців за незалежність, соборність, територіальну цілісність. Соборність України сьогодні означає деокупацію всіх територій, захоплених російським агресором, відновлення єдності з Донеччиною, Луганщиною та Кримом. Ідея соборності була й залишається базовою національною цінністю українців. А нині вона є передумовою успіху нашого спротиву агресії рф.

Багато українців, в т.ч. наших земляків, полягли в боротьбі за соборність та незалежність нашої України. Учасники зібрання хвилиною мовчання вшанувати пам’ять про загиблих захисників.

У Ланцюгу Єдності сьогодні – українці, всі, хто тримає стрій, наближаючи Перемогу, допомагаючи Збройним Силам України, внутрішньо переміщеним особам, плекаючи Сади Перемоги.

Соборність – мета нашої очікуваної Перемоги!

Разом до Перемоги!