?????????????????????????????????????????????????????????

З НАЙКРАЩИМИ ПОБАЖАННЯМИ У ДЕНЬ ЮВІЛЕЮ!

 

   Від виконавчого комітету сільської ради під керівництвом сільського голови Тетяни КОТИК вітаємо Сергія Семеновича зі славним ювілеєм. Зичимо міцного здоров‘я, яскравого сонечка, тепла, усіляких гараздів, многая щасливих літ!

 

                                     НЕВИЧЕРПНА СНАГА ДО ЖИТТЯ

                                       «Шепетівський вісник», 30.03.2021р.

Доля відміряла нашому землякові, мешканцю с.Білокриниччя Сергію Семеновичу Слончаку довге життя. Розпочавши свій відлік яскравого першоквітневого дня у далекому 1926 році, воно у нього було більше ратним і трудовим, аніж веселим. Адже довелося перенести випробування війною, нелегкою післявоєнною добою. Проте у пору свого ювілейного 95-ліття Сергій Семенович ще, як він каже, кріпиться, проте, як і належить уродженцю «веселого» дня, не втрачає притаманної йому бадьорос­ті духу, почуття гумору й приязної вдачі.

Із щирою усмішкою на вустах, а то й жартами, він не раз зустрічав 1 квітня багатьох поважних гостей, які навідувалися й раніше з вітаннями до садиби ювіляра. Але й тепер, у пору локдауна, краяни не забувають його.

— Хочеться висловити щиру подяку Сергію Семеновичу — нашому довгожителю-фронтовику, ветерану війни та праці — за активну життєву позицію, вагомий внесок у справу соціального захисту ветеранів, патріотичного виховання підростаючого покоління, — каже голова громадської організації «Ветеран Шепетівщини» Катерина Колбасовська.     Спілкуючись із довгожителем, не можливо оминути незабутні сторінки його життя. Адже Сергій Семенович Слончак, незважаючи на похилий вік, має гарну пам’ять, та й біографія його багата подіями. А доленосним у його долі було те, що вдалося пережити страшне воєнне лихоліття. Сергій Слончак потрапив до лав фронтовиків у 1944 році, у пору визволення нашого краю від загарбників. Йому тоді якраз виповнилося вісімнадцять.

—    Пройшов курс навчання у сержантській «учеб­ці» у м. Арзамасі, — згадує бойову молодість Сергій Семенович. — Ганяли нас до сьомого поту. Уявляєте: індивідуальний окопчик треба було вирити за 10 хвилин. Після муштри ми падали знесилені. Однак так треба було, щоб вижити на війні. Ще й досі пам’ятаю знання, які там набув. Доводилось і молодих бійців вчити військовим премуд­ростям, хоча й сам був молодим. Після навчального підрозділу наш земляк потрапив зв’язківцем в артилерію. Його служба у військах «бога війни» продовжилася і після Перемоги. Як і іншим «молодим» фронтовикам, Сергію Семеновичу Слончаку довелося носити військовий однострій ще й у повоєнні роки. Зі скорботою згадує він втрату брата Дмитра, який загинув від рук ворога на Кубані. Сам же після демобілізації повернувся у рідне село.

А далі на його долю випав ще один, не менш важливий, трудовий фронт. У 1947 році Сергій Семенович став у стрій залізничників. З тієї пори і аж до виходу на пенсію працював стрілочником на станції Шепетівка-Подільська. Його ратний та трудовий внесок відзначені багатьма нагородами. Зокрема, на чільному місці його фронтові — ордени Червоної Зірки та Вітчизняної війни, медаль «За мужність». До речі, ветеран праці й досі зберігає свій формений однострій залізничника, з яким пов’язані копіткі будні багаторічної добросовісної праці. Хоча роки невблаганно збігають, додавши віку, та Сергій Семенович, як він каже, прагне завжди бути у строю. Довгожитель уже понад два десятки років, хоча і живе самотньо (правда, під дбайливою опікою племінниці Лідії), проте досі порається по господарству, й пораду розумну дасть. Ще донедавна тримав і корову, і свиню. А зараз, щоб якась розвага була, то має десять курок та півня. І вже нині його думки про те, що треба город садити. А восени, готуючись до нового сезону, довгожитель з Білокриниччя не зміг всидіти, то взяв косу і почав наводити порядок на городі. Промовистий факт, коли нині й молоді хлопці не знають, як орудувати цим знаряддям праці.

 — Хоча і нелегке зараз те життя, та минулий рік прожив нормально. Уже і цей днями збігає… Дякувати Богу, мені уже дев’яносто п’ять років. У селі людей такого віку вже й нема. Живу з Божою допомогою, кріплюся й тружуся. Хоча тіло спрацьоване, як кажуть лікарі, ремонту не підлягає, але ще сам собі даю раду в своїй хаті, — каже ветеран війни та праці Сергій Семенович Слончак. А з приводу довголіття є у нього один рецепт для всіх — триматися подалі від алкоголю та інших згубних звичок і жити з вірою в Бога. Це зміцнює краще за будь-які ліки, додасть віку і сили духу. Тож на порозі свого 95-ліття ювіляр бажає усім щастя, здоров’я, довгої життєвої долі. З роси й води Вам, шановний Сергію Семеновичу! Щоб і у свій столітній ювілей Ви порадували земляків добрим здоров’ям та невичерпною снагою до життя! (В.ВАСИЛЕНКО).

//